середа, 2 вересня 2015 р.

Я класний керівник

Відомий письменник Симон Соловейчик так писав про вчителя: «Він актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та не завжди хочуть лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення?"

Для себе я знайшла відповідь на це запитання. Сили та натхнення необхідно черпати у дітей, яких мені довірили.
Цього року я стала класним керівником чудового класу, і саме від мене залежить яким змістом наповняться 7 років шкільного життя моїх вихованців. І хоча я не зможу з усіх своїх учнів зробити видатних інформатиків, але зробити їх щасливими я просто зобов'язана. 


Наше з дітьми перше знайомство відбулося ще у травні. Ми зустрічалися також декілька разів на літніх канікулах, щоб поспілкуватися та погратися в рухливі ігри, зміст яких полягав у більш детальному знайомству один з одним. Вже до початку навчального року про дітей я знала багато: чим захоплюються, з ким дружать, що читають і чи читають взагалі, хто має лідерські здібності, кому потрібна особлива увага. Мені також діти задавали найрізноманітніші запитання і я чесно на них відповідала.


Першого вересня мої пятикласники були веселими, щасливими та впевненими в собі. Їм зовсім не було страшно, бо завдяки нашим літнім зустрічам вони вже багато чого знали: вони вже добре знали свого класного керівника, класне приміщення, правила та закони середньої ланки.

Немає коментарів:

Дописати коментар